Вступление
І немає різниці при цій ріці,
Що відбивають твої зіниці...
Твої вилиці, тінь на твоєму лиці,
Наприкінці не буде різниці...
Не матиме значення жодне з учень,
І мовчання нічне не матиме значення...
Освячена кожна з твоїх речей,
До побачення, ніжна моя, до побачення!..
Тихо так, наче падає сніг,
Тьмяно зникаючи між небесами,
Лишається світло з усіх утіх,
І небо наповнюється голосами...
Палає вогонь для усіх, хто пішов,
І звістка здається такою гіркою...
Місце прощання болюче, як шов,
Ніби стоїш над нічною рікою...
І немає різниці при цій ріці,
Що відбивають твої зіниці...
Твої вилиці, тінь на твоєму лиці,
Наприкінці не буде різниці...
Не матиме значення жодне з учень,
І мовчання нічне не матиме значення...
Освячена кожна з твоїх речей,
До побачення, ніжна моя, до побачення!..
Дивно так починається рік,
Наче хтось переписує ріки.
Кожна, з прописаних нами доріг,
Тьмою лягатиме на повіки...
Світло так, наче палять вогні,
І течія вигорає зісподу,
Все відчитається на глибині,
І ступаєш у відданість, ніби у воду...
І немає різниці при цій ріці,
Що відбивають твої зіниці...
Твої вилиці, тінь на твоєму лиці,
Наприкінці не буде різниці...
Не матиме значення жодне з учень,
І мовчання нічне не матиме значення...
Освячена кожна з твоїх речей,
До побачення, ніжна моя, до побачення!..