Часом буває щось тягне,не мов магнітом,
Туди, де навіть місяць ніколи не світить...
Тільки ти знаєш ту п'яту сторону світу,
Де ми з тобою були,
А потім розтанули...
Жаль холодом, не кришталь за столом дзвенить, тремтить...
Чуєш нутром, як печаль у мені мовчить,
Трохи пекло, як ділили на двох усе тепло,
Ніжно цілуй, не зруйнуй моє доміно...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
Від твоїх слів, виростають на вікні крижані квіти -
Якби мені та самій не зледеніти...
Що з тобою зимно - мені вже все одно,
Тільки не ламай, не зруйнуй моє доміно...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
І від твого форте було мені п'яно...
Я гарячим воском для тебе стала...
Та любов, як пісня, завтра буде пізно...
Холодно чи тепло, ми з тобою різні...
Холодно чи тепло ми з тобою різні...