Виливай

Гріли душі не в тих,

І не тим дарували секунди.

І Тонули в калюжах моря,

Дарували глибини другим.

Без кінця виливали себе,

До останньоі краплі в сушу.

Тільки б знали усе дарма,

Не заповнити камʼяну душу..

Виливай! Виливай себе мила до дна!

І не бійся заповнити простір,

Він в тобі ти вже не одна..

Тільки знай той хто оцінить тебе сповна,

Подарує тобі лиш досвід,

І знову усе сама..

Я не вірю більше в слова,

Які пролунає у голос.

І не хочу більше дарма,

Слухати одне й те ж сто раз.

Я не вірю і дякую за урок,

Який вивчила досконало.

Нічна вулиця, тиша, останній гудок,

Навіть вічності нам було мало..

Виливай! Виливай себе мила до дна!

І не бійся заповнити простір,

Він в тобі ти вже не одна..

Тільки знай той хто оцінить тебе сповна,

Подарує тобі лиш досвід,

І знову усе..

Коли ти впиваєшся в мене так жадібно - неначе і сам боїшся, що я розіб’юсь,

Хоча в твоїх дотиках я, нарешті, пройшовши безліч пустих квартир,

Відчула себе вдома і я боюсь..

Я боюсь.. я боюсь.. я боюсь..