В непевнозвісному краю занепокоєний ходжу,
По безпорадному бутті крокують нелюди-ссавці.
Серед істот, серед могил застряв примара поводир.
Гуляють боги в небесах, їх споглядає шеб Аллах.
Волають сині водяні на дні одні.
Мандрують постаті лісні вві сні сумні.
Я заберу тебе одну в прозорі зорі за собою.
Прошепочу тобі в ночі свої казки.
У горі блиск, біда на порозі,
Ми були палкі, але не в спромозі, небо - не рай.
Виженем коней у поле бажання,
Не було видінь, не було кохання, не умирай.
Я заберу тебе в зорю за межі болю за собою.
Я розповім тобі в тиші свої страхи.
Я запалю чудні вогні зомлієм голі в сяйві колі.
Ми обернемось у вітрах, устанем в снах.
У горі блиск, біда на порозі,
Ми були палкі, але не в спромозі, небо - не рай.
Виженем коней у поле бажання,
Не було видінь, не було кохання, не умирай.