Де ви, боги, буйні в травні?
В траві влажній я б ліг у ніг твоїх,
Мов колонади до гори.
Це було у вісімдесят другому,
Я їхав у пазику разом з другом
З Черкас до Кременчугу,
Бачу, ти сидиш в углу.
Відразу я тебе помітив,
Неначе сонце в очі світить,
Що сказати тобі, я не знав,
Довго слова в голові шукав.
Шукав, м'яв, їв квитка.
До тебе сідає товста тітка.
Горами, луками стрибає дорога.
Не швидко, не швидко, заради Бога!
Я боявся тебе облишити,
Я кохаю тебе, чи чуєш ти?
Так схотілося у ту мить
Навіть забутися, впасти до тих ніг,
Мов колонади до гори.
Коли керує серце, це є-є!