Вступление
Я йду серед тіней всіма забутих,
Тіней тих кораблів, що потонули,
Капітани давніх часів
На честь усіх королів,
Знов ведуть свої кораблі
У пошук райських країв з ім'ям Бога.
Я розкинув крила та зірвавсь у прірву,
У похмуру осінь, крізь холодну зливу,
А знесилі крила не підняли тіла
Та не сталось дива, знову впав у прірву.
Я йду серед тіней, мов сомнамбула,
Війська вбитих солдат, всіма забутих,
Мірний рух знівечених тіл,
Погляд мертвих очей,
Брудне пір'я зламаних крил,
Дзвін іржавих мечей - військо Бога!
Я зірвавсь у прірву та розкинув крила,
Крізь холодну зливу я злетів у небо,
Я співаю пісню про далекі зорі,
Я лечу до Бога, я лечу до дому!
Я йду серед руїн давнього горя
До безкраїх пустель мертвого моря,
Чорні ікла спаленних міст -
Тінь могутніх країн
Та провалля братніх могил безіменних царів -
Дітей Бога.
Я заплющив очі та розкинув крила,
Розтуливши хмари, я дістався неба,
Я збираю зорі у свої долоні,
Я торкаюсь сонця, розмовляю з Богом.
Розтуливши хмари, я дістався неба,
Я збираю зорі у свої долоні,
Я торкаюсь сонця, розмовляю з Богом,
Я, нарешті, долетів!..