Вступление
[Verse 1]
Я закохався, на жаль, восени,
Жовте листя з дерев опадало.
Літо бабине йшло у солодкії сни,
А кохання моє розквітало...
А кохання моє, а кохання моє,
А кохання моє розквітало.
[Chorus]
Кохана, дивлюсь на небо –
в синій далі срібний зорепад.
Кохана, це ніби той
наш пам'ятний останній листопад.
Кохана, не плачу я,
бо не поверну спалену зорю.
Кохана, лиш вітер спогад
навіває про любов мою.
Вітер хмаринку небом жене,
Гляну на неї - бачу тебе,
Знов придивляюсь – я бачу тебе, тебе.
Жайвір співає - тугу жене.
Колос шепоче – чую тебе.
Знов прислухаюсь – я чую тебе, тебе.
[Verse 2]
Я закохався, на жаль, восени,
Теплі дні готувалися в вирій.
А кохання моє, наче гомін весни,
Вигравало на ноті щасливій.
А кохання моє, а кохання моє
Вигравало на ноті щасливій.
[Chorus]
Кохана, дивлюсь на небо –
в синій далі срібний зорепад.
Кохана, це ніби той
наш пам'ятний останній листопад.
Кохана, не плачу я,
бо не поверну спалену зорю.
Кохана, лиш вітер спогад
навіває про любов мою.
Вітер хмаринку небом жене,
Гляну на неї - бачу тебе,
Знов придивляюсь – я бачу тебе, тебе.
Жайвір співає - тугу жене.
Колос шепоче – чую тебе.
Знов прислухаюсь – я чую тебе, тебе.
[Interlude]
[Chorus]
Кохана, дивлюсь на небо –
в синій далі срібний зорепад.
Кохана, це ніби той
наш пам'ятний останній листопад.
Кохана, не плачу я,
бо не поверну спалену зорю.
Кохана, лиш вітер спогад
навіває про любов мою.
Вітер хмаринку небом жене,
Гляну на неї - бачу тебе,
Знов придивляюсь – я бачу тебе, тебе.
Жайвір співає - тугу жене.
Колос шепоче – чую тебе.
Знов прислухаюсь – я чую тебе, тебе.
[Chorus]
Вітер хмаринку небом жене,
Гляну на неї - бачу тебе,
Знов придивляюсь – я бачу тебе, тебе.
Жайвір співає - тугу жене.
Колос шепоче – чую тебе.
Знов прислухаюсь – я чую тебе, тебе.