Вступление
/
Він любить лишатися один
З журливою вербою
Відчувати часу плин.
Торкатись чолом її коси,
Вмивати її рани теплим
Дотиком роси.
У вітрі цім спливе життя,
У хвилях - час і плач весни.
Усе, що є на цій воді -
Її лиш тінь, його лиш тихі, тихі,
/
Тихі сни.
/
Як втратив, то більш не повернеш.
Якщо забув дорогу,
То не вернеш, не вернеш.
Зі щемом на волю рвався крик.
Він так хотів втекти у верболози...
Там і зник.
У вітрі цім спливе життя,
У хвилях - час і плач весни.
Усе, що є на цій воді -
Її лиш тінь, його лиш тихі, тихі,
/
Тихі сни.
Він любить лишатися один
З журливою вербою,
Відчуваючи часу плин...