Я не знаю що робити, я не знаю що казати,
Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати.
Щоб тебе причарувати на секунду, на хвилину,
Бо таких, як я – багато, а така як ти – єдина.
Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни,
Коли я с тобою поряд тіло пробиває струмом.
Шепочу слова кохання, ледве чутно тихо-тихо,
Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом
Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі,
Залишитися без них, я не можу і не хочу.
Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю.
Що знаходжу, що втрачаю, я не знаю, я не знаю.
Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху,
Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху.
Сподіваюсь на відлигу, це для мене над важливо,
Бо пробити твою кригу не можливо, не можливо.
Адже мов солодкий гріх твої губи, твої очі,
Залишитися без них, я не можу і не хочу.
Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю.
Що знаходжу, що втрачаю, я не знаю, я не знаю.
Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі,
Залишитися без них, я не можу і не хочу.
Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю.
Що знаходжу, що втрачаю, я не знаю, я не знаю.
Я не знаю що робити, я не знаю що казати...