Вступление
Там під львівським замком
Старий дуб стояв,
Там під львівським замком
Старий дуб стояв,
А під тим дубочком
Партизан лежав.
Він лежить не дише,
Він неначе спить.
Він лежить не дише,
Він неначе спить.
Золоті кучері,
Вітер шелестить.
Над ним стара мати
Стомлена стоїть...
Над ним стара мати
Стомлена стоїть...
І до свого сина
Тихо говорить:
"Сину ж ти, мій сину,
Дитино моя.
"Сину ж ти, мій сину,
Дитино моя.
У життя не вбили,
Якби не війна...
Було вас у батька
П´ятеро синів.
Було вас у батька
П´ятеро синів.
Ти був наймолодший,
Сину наш Андрій.
Як ти був маленький,
Батько воював.
Як ти був маленький,
Батько воював.
Він за Україну
Голову поклав..."
Не плач, стара мати,
Син героєм став.
Не плач, стара мати,
Син героєм став.
Він за Україну
Голову поклав!