[Вступление]: | | |
[Куплет 1]:
Так звично знову сходить сонце,
Над злими й добрими людьми.
Виблискує сльозою в оці,
Бісер, розтоптаний свиньми!
Неправда видерлась у люди,
А істина - у стороні.
Так видно, хто якого духу,
Що у тобі є і в мені..
[Приспів]:
А білий Ангел ввесь посивів,
Молитися ж не перестав.
О, Господи, за все спасибі,
За все, що ти мені послав!
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах,
Душу скалічену мою!
[Куплет 2]:
Буяє гордість, мучить совість,
Регочуть п’яні животи.
Ось вона, сита тимчасовість,
Душа голодна, як завжди!
Язик направо і наліво,
Як та мітла, мете сміття.
Всі так обманюються сліпо,
[N.C.]
Не розібравшись до пуття!
[Приспів]:
А білий Ангел ввесь посивів,
Молитися ж не перестав.
О, Господи, за все спасибі,
За все, що ти мені послав!
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах,
[N.C.]
Душу скалічену мою!
[Соло]: | | | |
| | | x2
[Приспів]:
А білий Ангел ввесь посивів,
Молитися ж не перестав.
О, Господи, за все спасибі,
За все, що ти мені послав!
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах,
Душу скалічену мою!