[Вступление]:
]:
x2
[Куплет 1]:
Десь на набережній в Мукачеві,
Там де душу виймає сакура.
Влаштував би собі побачення,
Із собою з вісімдесятих я.
І спитав би у себе, хлопчика,
Що побачив мене, дорослого.
Чи хотів би він стати голосом,
N.C.
Покоління тих, кому болить..
[Приспів]:
Тих, хто не мовчить,
Я не хочу ніколи існувати — без імені.
Я не хочу ніколи засинати — у камені!
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,
Тим, ким я був — тим я і є!
Тим, ким я був..
[Куплет 2]:
Десь у Львові на Драгоманова,
В паралельному з нами просторі.
Побалакав би під каштанами,
Із собою із дев'яностих я.
І спитав би у того підлітка,
Що на мене з під лоба дивиться.
Чи хотів би він стати дзеркалом,
Покоління тих, кому болить..
[Приспів]:
Тих, хто не мовчить,
Я не хочу ніколи існувати — без імені.
Я не хочу ніколи засинати — у камені!
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,
Тим, ким я був — тим я і є!
Тим, ким я був..
[Куплет 3]:
Десь у скверику, на Подолі я,
Видно з далеку сяйво місячне.
Сів би випити, під магнолію,
Із собою, десь із двотисячних.
І спитав би себе натхненного,
Що не дуже уважно слухає.
Чи хотів би він стати пам'яттю,
N.C.
Покоління тих, кому болить..
[Приспів]:
Тих, хто не мовчить,
Я не хочу ніколи існувати — без імені.
Я не хочу ніколи засинати — у камені!
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє,
Тим, ким я був — тим я і є!
Тим, ким я був — тим я і є..
[Бридж]:
x3
N.C.
Покоління тих, кому болить!
[Приспів]:
Тих, хто не мовчить,
Ми не хочу ніколи існувати — без імені.
Ми не хочу ніколи засинати — у камені!
Ми нікому не буду віддавати — ім'я своє,
Ті, ким були — тими і є!
Ті, ким були — тими і є!
Ті, ким були — тими і є!
Ті, ким були — тими і є..