Вступление:
Ей! Де ви, де ви,
Друзі мої? для кого і з ким?
Ви так довго шукали вогонь,
А видно лиш дим.
Ей! Де ви, де ви,
Друзі мої? вам добре чи ні?
Чути тільки веселі слова,
А очі сумні.
Ікони не плачуть, коли ніхто не бачить,
Холод не лякає того, хто з вогнем,
А слова з журналу так безмежно мало,
Мало, щоб відчути для чого ми живем,
Для чого ми живем.
Вас не пускають чужі думки,
Вам зручно і так...
Може треба купити хоч раз
Квиток на літак, на вільний літак...
Ікони не плачуть, коли ніхто не бачить,
Холод не лякає того, хто з вогнем,
А слова з журналу так безмежно мало,
Мало, щоб відчути для чого ми живем,
Для чого ми живем.
Ікони не плачуть, коли ніхто не бачить,
Холод не лякає того, хто з вогнем,
А слова з журналу так безмежно мало,
Мало, щоб відчути для чого ми живем,
Для чого ми живем.
Ікони не плачуть, коли ніхто не бачить,
Холод не лякає того, хто з вогнем,
А слова з журналу так безмежно мало,
Мало, щоб відчути для чого ми живем,
Для чого ми живем.