А вітер тихо колихав білизну,
яка висіла на краю балкону
і віддавалась повністю, наскрізно
промінню стихлому, та ще палкому.
згасав яскравий вечір, колихались
смарагдові листки натхненних вишень,
і моє серце, що не розкохало,
пришвидшило своє биття на тиждень.
пройшлася тихо-плавно по камінню,
і розляглась на ньому темна кішка.
віддавши у цю мить себе промінню,
яке згасало просто і розкішно.
і я віддав промінню своє серце,
яке і так яскраво променилось
закоханістю,що не проминеться.
те серце, що фатально провинилось.