[Вступление]:
[Куплет 1]:
І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти!
( )
Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дроти.
[Переход]: ( ) ( )
А нерви ж мої, ох нерви, струни мої, настренчені на епохальний лад!
( )
А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад.
[Приспів]:( ) ( ) ( ) ( )Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй! Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.
( ) ( ) ( )
Лежить під небом, чистим і високим, холодний степ моєї самоти.
[Куплет 2]:
Козацький вітер вишмагає душу, і я у ніжність ледве добреду.
( )
Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?!
[Перехід]: ( ) ( )
А по ідеї: жінка ж - тільки жінка. Смаглява золота віолончель.
( )
Справляло б тіло пристрасті обжинки колисками і лагодом ночей.
[Програш]:
[Куплет 3]:
Була б така чарівна лепетуха, такі б ото улучила слова,
( )
Що як по змісту, може, й в'януть вуха, а як по формі - серце спочива.
[Перехід]: ( ) ( )
Хто ж натягнув такі скажені струни на цю, таку струнку, віолончель,
( )
Що їй футляр - усі по черзі труни вготованих для музики ночей?!
[Приспів]:( ) ( ) ( ) ( )І щось в мені таке велить збіліти в гнів до сотого коліна!
( )
І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна. Україна.
[Кінцівка]: