Вступление
-
Їхав козак на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
«Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку!
-
Подай, дівчино, хустину,
Може я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.»
-
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі покрили очі,
Він у могилі спочинув.
-
Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.