Вступление
Десь за Дніпром гримить гроза.
Стоїть під вишнею козак.
Стоїть, чекає, милу гукає,
А мила спить, не розбудить.
Проснись, проснись, моя кохана,
Вернулась сотня вже з боїв.
Іди зустрінь свого Степана,
А ти, мамо, своїх синів,
Моїх братів.
Вернулись хлопці вже з походу,
Коли зацвів на дворі май.
Подай же їм з криниці воду
І вишитий рушник подай,
І хліб розкрай.
Ще спить потомлене село,
На дворі ще не розсвіло.
І тихо-тихо понад ставом
Козаки йдуть,
Коней ведуть.