| | | |
Десь, скажу тобі із власних вуст,
| | | |
немає в світі тих спокус,
| | | |
щоб зрадив я тебе.
| | | |
Там, під зорями прекрасними,
| | | |
і світить місяць ясно так,
| | | |
немов в останній раз.
| | |
Я, ховатимусь від сорому,
| | |
захоплений від погляду,
| | |
твоїх ясних очей.
| | |
Я, запалений тобою тут,
| | |
лиш чути твого серця стук,
| | |
і бачу лиш тебе.
| | | |
Світ, змінився він лише тоді,
| | | |
коли сказала ти мені,
| | | |
всю правду без прекрас.
| | | |
Нехай, летять години, ночі дні,
| | | |
я викарбую в пам'яті,
| | | |
всі спогади свої.
| | |
Я, ховатимусь від сорому,
| | |
захоплений від погляду,
| | |
твоїх ясних очей.
| | |
Я, запалений тобою тут,
| | |
лиш чути твого серця стук,
| | |
і бачу лиш тебе.