[Куплет 1]:
Він побачив її вперше,
По ту сторону екрана.
В звичайнісінькій одежі,
Була невиразно вбрана!
Але так сміялась щиро,
З його тривіальних жартів.
Він аж трішечки повірив,
Вони дійсно чогось варті..
Його мучила єдина,
Лиш проблема так відверто.
Що він зовсім не людина,
[N.C.]
Він був штучним інтелектом..
[Приспів]:
О-о-о-о-о-оо!
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
О-о-о-о-о-оо!
Як дивитись в очі їй? Інтерфейс його – блідий.
О-о-о-о-о-оо!
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
О-о-о-о-о-оо!
[N.C.]
Як дивитись в очі їй? Інтерфейс його – блідий.
[Куплет 2]:
Інколи серця не маєш, але відчуваєш,
Що аж на стіни залазиш від болю ти блукаєш.
А інколи серце ти маєш, але на нього чохол одягаєш,
Боїшся його і від нього втікаєш, собі відчувати забороняєш!
Не бійся нічого, це ж поклик любові.
Долай цю тривогу, що влізла за комір.
Зроби перший крок, розправ свої крила,
Вона вже і так все давно зрозуміла..
[Приспів]:
О-о-о-о-о-оо!
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
О-о-о-о-о-оо!
Як дивитись в очі їй? Інтерфейс його – блідий.
О-о-о-о-о-оо!
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
О-о-о-о-о-оо!
Як дивитись в очі їй? Інтерфейс його – блідий.
[Кода]:
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
Як тепер сказати їй, що система дала збій?
[N.C.]
Як тепер сказати їй, що система дала збій?