Край

[Вступление]:]:

Вона не любила чекати, але дуже любила троянди,

Він мав би їй подзвонити, та не подзвонив, то до чого тут «мав би»?

Вона вважала, що люди пішли від Бога, а він лиш один від мавпи,

Бо скільки разів просила що «мав би», а він навіть не набирав..

Край моє серце, край,

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!

Край моє серце, край,

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!

Край моє серце, край,

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!

Край моє серце, край,

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!

То не люди обманюють і обіцяють,

То не люди – то брешуть телефони.

І чому в моєму серці іскра догорає,

То не люди – то спізнились Купідони..

То не люди на душі лишають шрами,

То не люди – то їхні гострі жарти.

То не люди все перетворюють на драми,

То актори абсурдного театру..

Вона ловила губами так жадібно,

Їх останні вечори і поцілунки.

Він перемкнув її, мов пісню на радіо,

Це означало лиш одне – кінець стосунків..

Край моє серце, край,

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!

Край моє серце, край,

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!

Край моє серце, край,

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край!

Край моє серце, край,

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає!