[Приспів]:
Крізь старі фотоальбоми,
Пробиваються жалі.
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули.
Ні в морях, ні на землі,
Нам не засвітять, не знадіять маяки,
[N.C.]
Коли ми стали такі?
[Куплет 1]:
По чужих містах, я уже не знаю, куди іду,
Сама несу себе на руках,
Ніхто навіть не помітить, якщо я пропаду.
Правильно буде «зникну!»
Тож не накликай на себе цю біду!
Навіть якщо ти безслідно щезнеш,
Все одно я тебе любити буду..
[Приспів]:
Крізь старі фотоальбоми,
Пробиваються жалі.
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули.
Ні в морях, ні на землі,
Нам не засвітять, не знадіять маяки,
[N.C.]
Коли ми стали такі?
[Куплет 2]:
На тобі немає лиця,
Ця незграбна усмішка - твоя милиця!
Ти ж пообіцяв,
Що твоя ріка не змінить напрям до кінця.
У очах печаль,
І може ще щось зміниться.
Та на тобі немає лиця,
З початку й до кінця..
Я подарую усмішку тобі навіть, якщо її втрачу я сама.
Цілому світу бракує вогню,
Коли його у твоїх очах нема..
[Приспів]:
Крізь старі фотоальбоми,
Пробиваються жалі.
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули.
Ні в морях, ні на землі,
Нам не засвітять, не знадіять маяки,
[N.C.]
Коли ми стали такі?
[Куплет 3]:
Палай, давай, палай,
Не залишай по собі, дурних жалів і нарікань.
Якщо немає вогню - палай променем,
Сонця нема - тоді хмарами заряджай!
Хто буде щастя моє? Ти і є!
З ким я розділю горе? З собою!
Жодна на світі потвора,
Не завадить бути собі опорою..
[Приспів]:
Крізь старі фотоальбоми,
Пробиваються жалі.
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули.
Ні в морях, ні на землі,
Нам не засвітять, не знадіять маяки,
[N.C.]
Коли ми стали такі?