[Вступление]:]:
А, зн-о-ву!
А, зн-о-ву!
[Приспів]:
Я найгірша людина на землі,
Як добре, що ти довіряєш мені.
Всі мої глухі кути, так любиш ти.. любиш ти!
[Куплет 1]:
На самоті попід дахом я криком лунаю сухо,
Я скоса лягаю усмішкою боляче стиглою на вуста.
Та навіть крокуючи в прірву, ти все ще тримаєш мене за руку,
І разом, я вірю, знайдемо потрібний шлях.
Хочеться знищити той мотив, який мене розбудив!
Світ тебе виплюнув, народив, хоч ти цього не просив.
Сльози висохнуть, та шрами залишаться отут,
Не чіпай мене руками в мені отрута..
[Приспів]:
Я найгірша людина на землі,
Як добре, що ти довіряєш мені.
Всі мої глухі кути, так любиш ти.. любиш ти!
[Куплет 2]:
Журба розквітла, наче айстра хтось головастий,
Каже, що злітають перед тим, як вниз упасти!
Думки тріскотять, як кісточки в собачій пащі,
Все навколо верещить, що я пропаща!
А хіба ні? У мені стільки провини, що від неї можна посивіти,
Все життя я доводжу щось, все життя я блукаю десь!
Чужими вустами, чужими ідеями, а мої де? Куди усе це іде?
І коли це мине, та ще безліч питань, які не мають відповідей.
Сльози висохнуть, та шрами залишаться отут,
Не чіпай мене руками в мені отрута..
[Кода]:
Хочеться знищити той мотив, який мене розбудив!
[N.C.]
Світ тебе виплюнув, народив, хоч ти цього не просив..