Може скоро я вже знайду своє місце,
Де би міг своє коріння пустити міцно.
То підлоги то дороги то тротуари
Нерозбавлену вирішують суть.
Я біжу ховатись в свою комору,
Щоб осіла в душі каламуть.
Приспів:
Хіба можна нормально жити
В ненормальному світі?
А коли в моїх світлих простих ідеях
Не знаходиться й натяку на те,
Що повинно когось там задовольнити –
Не торкатись неприйнятих тем...
Сором тому, хто панує не над собою,
Розкошує многотою брехливих слів...
Скільки можна над простими людьми знущатись?
Рахувати нас за дійних корів!
Приспів. (10р)