Афини

Може хто знає,

Єк рай виглідає?

Може хто знає в кого спитати?

Нашо будемо,

Дурно шукати,

Якшо є ти, я й Карпати!

Ми з тобою пройдемоси по плаю,

І моя рука в твоїх руках,

Дивис, мій миленький, тут я маленьков бігала босов по царинках.

І на світі більше раю,

Як той, шо ти сам собі найшов,

Я його виділа, я йго знаю, там і жиє любов.

А там ростут афини, афини в лісі за горбом,

І як то так трафило, трафило бути нам разом?

А там ростут афини, афини… ягидочок смак,

То є моє вічне літо на твоїх губах.

Може в тім раю,

Сонце не спит?

Може там душі прозорі?

В кого спитаю -

Кождий мовчит.

Добре, шо ми є і гори.

Ми з тобою пройдемоси по краю,

Де мрії пилуютси в вітрах,

Дивис, мій миленький, тепер наш маленький бігає з нами по царинках.

І немає на світі більше раю,

Як той, шо ти сам собі найшов,

Я його виділа, я йго знаю, там і жиє любов.

А там ростут афини, афини в лісі за горбом,

І як то так трафило, трафило бути нам разом?

А там ростут афини, афини… ягидочок смак,

То є моє вічне літо на твоїх губах.

Враз життє єк гіркі ягідочки,

А з тобов солодкі,та як мед.

Най там кажут, хто, шо собі схоче,

Ми є вічні, та як сей момент,

Коли ростут афини…

Коли ростут афини, афини в лісі за горбом.

І як то так трафило, трафило бути нам разом?

А там ростут афини, афини… ягидочок смак,

То є моє вічне літо на твоїх губах.