[Am(V)]
Ілюзією прожитих віків,
[G(III)]
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
[Am(V)]
Словами не можливо розказать,
[G(III)]
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.
[Am(V)]
Таких історій дуже мало на землі,
[G(III)]
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
[Am(V)]
Дивився в її очі він, тонув,
[G(III)]
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
[Am(V)]
Чи може Бог дивився не туди.
[G(III)]
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
[Am(V)]
Чому трапляється таке ніхто не знає.
[G(III)]
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
[Am(V)]
Навіщо все це? Як це зупинити?
[G(III)]
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
[Am(V)]
І дивиться у гору й тихо плаче,
[G(III)]
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
[Am(V)]
Він падав на коліна і благає,
[G(III)]
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
[Am(V)]
Сюжет простий: щоночі він благає
[G(III)]
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов