Скло

[Вступление]:]:

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Я пишу тобі дивні смски,

Пишу тобі пісні загортаючи в них текст.

А я так і не зумів все, що я хотів донести,

Не вистачає слів, що підбирав я весь день.

Живу наче у сні,

А будні такі брудні.

У пом’ятому вбранні, поволі згасаю та тлію,

Віддаючи все тепло лиш одній..

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Сонце знову зійде туман осяде, та в голові дотепер,

Ці перепади напруги сотні ампер,

Не дозволяють забути мені тебе одну.

Тону без неї наче,

Міцну розбити б краще стіну,

Можливо там я тебе знайду..

І під симфонію доща,

Я божеволію без неї на очах,

В думках у терцію її слова звучать,

[N.C.]

Та час повільно добігає до кінця.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Я памʼятаю все, як ти казала мене несе,

Кудись де спогади в мить зітремо, знов заплакане все лице твоє.

Ти право мала на це і ми давали такий концерт,

Що нам сусід барабанив в двері або набирав наряд кінцева.

Все-таки так і не змогли,

І нас поплавило лиш вуглі лишились там де були праві, а зараз,

Змісту нема я ліс поламав і істина у вині тому,

На дні набирав сміливості і знову набрав тобі.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід.

Твої очі ніби скло в яких бачу цілий світ,

Щоб між нами не було в серці залишила слід..