Відстань, що до края неба,
Намалює нам картини.
Відстань, що до края неба,
Збудувала павутини.
Хмари вранці білим птахом,
Наче лезом розрізала,
Зорі сріблом фарбувала,
Справжній колір свій сховала.
Приспів
Вітер той, що нас несе!
Дощ, в якому було все, -
Не той дощ!
Не той дощ!
Те ім'я, що на стіні!
Сон, який наснивсь мені, -
Не той сон,
Не той сон!
Відстань, що до края неба,
Та, що знищила ікони.
Відстань, що до края неба,
Пересуне рубікони.
Чий вогонь зламає віру -
Ти невдовзі зрозумієш
Та тікати вже запізно,
Ти не мрієш, вже не мрієш!
Приспів (2)