Коли проводи талої води
Ріки розлили перламутрами,
Він любив її, ніби золоту
І незайману одну.
А коли зима білим-білина
Руки розвела, ріки замела,
Він забув її, ніби дивний сон,
А в її душі вогонь...
Приспів:
Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...
Отакі вони, ці амори всі
В серце кидають стріли точені.
Як не вистачить яду на обох
Розлітається любов.
Приспів