Квіти

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..

Ти знаєш мене такого, яким ніхто мене не знав,

І наші думки переплелися просто без підстав.

Як би хтось підказав, що потраплю в капкан,

Я би точно не відкрив своє нутро для ран.

Падала, падала, я шукав,

Ти ламала, ламала, а я збирав.

Ти тікала, тікала, а я кохав,

В решті, виграла, виграла, я програв..

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..

Я би міг написати тобі те, що іншим ніколи я не писав,

Я би зміг погасити журбу у твоїх бездонних сірих очах.

День за днем сподіваюсь зустріти, хоча би у своїх занедбаних снах,

Повернутись в минуле, переробити свій лютий дитячий страх.

Як би була можливість набрати тобі я би просто, просто мовчав,

Я би просто хотів почути твій голос на мить, і хто ким став?

Але час безжально біжить уперед і у нього геть інші плани,

Обіцяй памʼятати мене і загоїти всі свої рани..

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..

У твоєму волоссі квіти,

Хоч і ми вже давно не діти.

Я не знаю куди себе діти,

Коли шлеш ти мені привіти..