Там, де закінчилась осінь,
Смуток окутує шарфом вночі.
Я лиш один серед сотень,
Що загубили від дому ключі.
І не знайшовши дорогу,
Тихо поставили хрест на душі.
Ми не побачим порогу,
Дому, прийшовшому нам у вісні.
Приспів:
/
У небі втрачаються час і думки,
/
І ми оступаємось знову.
/
Простіть нам, благаєм, усі помилки,
/
Так хочеться жити у світі новому.
Там, де закінчився осені край,
Нас вітер холодний зупинить.
Ми ніби купка розсипаних стай,
Не розуміюча як вона чинить.
Разом з зимою тускніють ясні
Очі, втрачаючи мрії.
Та знаю існують мої десь ключі,
В дім, де чекають і вірять.
Приспів